Сценічне пристосування (Сценические приспособления) із М. Костровим. 1-ий курс

Сценічне пристосування (Сценические приспособления) із М. Костровим. 1-ий курс

Заняття 14.11.18
Тема: Сценічне пристосування (Сценические приспособления), 1-ий курс.
Викладач: М. Костров.

Наші заняття часто розпочинаються із розминки обличчя. Проста вправа, що допомагає розслабитися та налаштуватися на заняття. Завжди піднімає настрій.

Далі почалися вправи. В парах 1 партнер генерував подію, інший – відповідав реакцією. Можна було як словами виражатися, так і рухами/дотикам. Що ми власне і робили. Важливо було після кожної міні-сценки “Подія – реакція” обнуляти атмосферу та починати заново.
У більшості виходило так собі. Важко було придумати історію, ще й її зіграти відповідно.

Ця вправа була майже без пояснень. Як хороший вчитель, Міша дозволив нам зробити помилки, щоб показати контраст. І лише потім пояснив як грати добре.

Кожен факт/репліка повинна відповідати на 3 важливі питання:
  1. Хто ми?
  2. Де ми?
  3. Чого я хочу?

Якщо у фактах немає відповіді на ці питання – це погано. Важко стає грат етюди. Тому факт “Тату … я розбив твою машину!” кращий, аніж “Слухай …. у мене проблеми!”.

Усі події діляться на 3 типи:

  1. Перешкода. Що стає на шляху герою досягнення його цілі. Ex: пом’яв машину, бо водій захворів, довелося їхати самому
  2. Ускладнення. Ескалація конфлікту. (Ex: )
  3. Перевернення (перевертыш). Неочікуваний поворот подій, кульмінація, зміна ролі, зміна напрямку подій. (Ex: я просив гроші, партнер грав вороже як чужа людина. Коли я заявляю “Ти ж чоловік моєї дочки” – це повертає події, висвітлює партнера в іншому ракурсі, він уже не може грати так само вороже.)

В етюді такі події постійно ідуть один за одним, сюжет розвивається динамічно. Загалом розвиток сюжету можна зобразити як:

(де 1, 2, 3 – це відповіді на питання конфлікту: 1-хто ми? 2-де ми? 3-чого я хочу);

Озброєні цими знаннями, ми продовжили грати в правах, тільки уже міні-етюди

Ось декілька важливих висновків що я виніс, розігруючи міні-сценки:

  1. Щоб гра була хороша – потрібно зробити паузу, відчути партнера, звернути увагу на деталі, на основі якиї знайти в себе історію та передати її. Так розігрувати сценки буде легше.
  2. Краще не стояти нерухомо, а теж рухатися трохи, допомагати партнеру своєю реакцією.
  3. Не заговорюватися, краще бути лаконічним. Бла-бла-бла не робить вас хорошим актором.
  4. Не потрібно розмивати реакцію на подію. Тобто одночасно не реагувати тілом (ex: скривитися) та говорити про подію. У цьому випадку краще відреагувати тілом, а потім давати нові факти.
  5. Якщо не вносити нові події (факти) у сценку, а лише реагувати – то партнеру скоро стане ні із чим грати, закінчаться події (для більшості акторів). Тому потрібно вносити події, постійно розширювати картину світу.
  6. Розвивати сюжет та вносити події можна й лише словами із розмови. Це добре показано в п’єсах.
  7. Граючи міні-етюди, я часто зводив сценки на жарти та хі-хі/ха-ха. Щоб цього не було – потрібно максимально поринати в події, старатися вірити в те, що розігрується.

Хоча цього разу на занятті й не було завдання “повірити”, лише розібрати та вивчити схему, за якою розігруються етюди. Розігрувати так щоб повірили будемо вчитися уже на наступних заняттях.

Рекомендовані ресурси для перегляду/прочитання:

  1. Пьеса Николая Коляды “Бином Ньютона” (link)
  2. Фільм Брюно Дюмона “Человечность” (link)  (за перегляд цього фільму – обіцяли отримати “плюсик” в карму від Міши)
  3. Фредерик Перлз “Внутри и вне помойного ведра”
  4. Birdman (film)

Заряд позитиву та гарного настро отримано. Ментально готуємося до нічних 3-годинних етюдів!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *