Кин-дза-дза! 3-ій курс, заняття із М. Костровим 11.09.2019
Кин-дза-дза — формат студійної імпровізації, під час якої акторам потрібно створити свій неземний світ, зі своїми правилами, законами, стосунками, філософією. Ціль відтворити взаємозв’язки нашого світу, показати їх зі сторони (часто у гротескному чи перебільшеному вигляді).
Правила Кин-дза-дзи:
- Беруть участь 3 людини. Жертва, рятувальник, агрессор. Має бути антагоніст та протагоніст. Між рятувальником та агресором (антагоністом та протагоністом) часто йде боротьба за жертву.
- На площадці розставляють 4 предмети. Потрібно щоб вони утворили якійсь геометричні фігури (усі знаходилися на лініях один відносно одного). Аналогія — картини Малевича, де часто прослідковуються геометричні фігури.
- Гра триває до 7 хв. Якщо зсунути будь-який із предметів — гра закінчується (похитати можна, але не зсувати значно). Зсув дає також можливість закінчити гру в будь-який момент самим акторам.
- Атмосфера. Кин-дза-дза починається від атмосфери та тілесних відчуттів. Предмети розставляються так навмисно, щоб створити відчуття неземного (бо в реальному світі вони так ніколи не стоять).
- Увага. Кин-дза-дза потребує дуже сильної уваги. Як і до партнерів щоб усе використовувати за подію, так і для того щоб предмети не зсунути випадково (що із маленькими предметами дуже легко зробити).
- Команда що завершила гру розставляє площадку для наступної команди.
- Уявні предмети дозволяються, але неземні (наприклад, “яблуко” — не можна, а “контрунцель” — можна).
- Якщо хтось вжив земний іменник (на позначення предмету) — потрібно із нього зробити неземний або висміяти (мол “що це таке?”). Інакше гра закінчується. Абстрактні іменники (свобода, любов, вигнання) — дозволяються.
- В грі загальне правило реагувати на дивне та видумане — як на зрозуміле. А на звичайне буденне — як на щось дивне.
- Це театр абсурду. Для кращого розуміння, почитати по темі: Семюел Бекет, Ежен Йонеско, Гарольд Пінтер.
Типові варіанти/теми як зіграти кин-дза-дзу:
- Звернутися до божества (стати його рабом/проповідником/радником) та просувати його релігію/закони.
- Взяти будь-які видумані предмети/явища. Наприклад — “пупиришки”. Та вибудувати навколо них систему правил/законів/обмежень. Наприклад — без пупиришок не можна потрапити в рай, чи не можна висловлювати свою думку, чи пупиришки роблять тебе рабом, тощо (як із расовою сегрегацією колись). Та побудувати навколо цього драматургію.
- Прокинутися ніби після сну що нічого не пам’ятаєш.
Враження/висновки:
- Кин-дза-дза — складний формат. Вона вимагає значної ерудиції та начитаності. Під час заняття не часто виходило зіграти справді цікавий формат.
- Важливо мати ціль. Без неї не вийде цікавої гри. Тільки на відміну від плотів — тут ціль може дуже швидко змінюватися залежно від того як гравці будують уявний світ.
- Кин-дза-дза — ідеальний формат для розвитку уваги, для побудови нової філософської концепції (хоч і абсурдної).