Кин-дза-дза! 3-ій курс, заняття із М. Костровим 11.09.2019

Автор Андрій Бас

Кин-дза-дза — формат студійної імпровізації, під час якої акторам потрібно створити свій неземний світ, зі своїми правилами, законами, стосунками, філософією. Ціль відтворити взаємозв’язки нашого світу, показати їх зі сторони (часто у гротескному чи перебільшеному вигляді).

Правила Кин-дза-дзи:

  1. Беруть участь 3 людини. Жертва, рятувальник, агрессор. Має бути антагоніст та протагоніст. Між рятувальником та агресором (антагоністом та протагоністом) часто йде боротьба за жертву.
  2. На площадці розставляють 4 предмети. Потрібно щоб вони утворили якійсь геометричні фігури (усі знаходилися на лініях один відносно одного). Аналогія — картини Малевича, де часто прослідковуються геометричні фігури.
  3. Гра триває до 7 хв. Якщо зсунути будь-який із предметів — гра закінчується (похитати можна, але не зсувати значно). Зсув дає також можливість закінчити гру в будь-який момент самим акторам.
  4. Атмосфера. Кин-дза-дза починається від атмосфери та тілесних відчуттів. Предмети розставляються так навмисно, щоб створити відчуття неземного (бо в реальному світі вони так ніколи не стоять).
  5. Увага. Кин-дза-дза потребує дуже сильної уваги. Як і до партнерів щоб усе використовувати за подію, так і для того щоб предмети не зсунути випадково (що із маленькими предметами дуже легко зробити).
  6. Команда що завершила гру розставляє площадку для наступної команди.
  7. Уявні предмети дозволяються, але неземні (наприклад, “яблуко” — не можна, а “контрунцель” — можна).
  8. Якщо хтось вжив земний іменник (на позначення предмету) — потрібно із нього зробити неземний або висміяти (мол “що це таке?”). Інакше гра закінчується. Абстрактні іменники (свобода, любов, вигнання) — дозволяються.
  9. В грі загальне правило реагувати на дивне та видумане — як на зрозуміле. А на звичайне буденне — як на щось дивне.
  10. Це театр абсурду. Для кращого розуміння, почитати по темі: Семюел Бекет, Ежен Йонеско, Гарольд Пінтер.

Типові варіанти/теми як зіграти кин-дза-дзу:

  • Звернутися до божества (стати його рабом/проповідником/радником) та просувати його релігію/закони.
  • Взяти будь-які видумані предмети/явища. Наприклад — “пупиришки”. Та вибудувати навколо них систему правил/законів/обмежень. Наприклад — без пупиришок не можна потрапити в рай, чи не можна висловлювати свою думку, чи пупиришки роблять тебе рабом, тощо (як із расовою сегрегацією колись). Та побудувати навколо цього драматургію.
  • Прокинутися ніби після сну що нічого не пам’ятаєш.

Враження/висновки:

  • Кин-дза-дза — складний формат. Вона вимагає значної ерудиції та начитаності. Під час заняття не часто виходило зіграти справді цікавий формат.
  • Важливо мати ціль. Без неї не вийде цікавої гри. Тільки на відміну від плотів — тут ціль може дуже швидко змінюватися залежно від того як гравці будують уявний світ.
  • Кин-дза-дза — ідеальний формат для розвитку уваги, для побудови нової філософської концепції (хоч і абсурдної).