Мизансценирование (Юра Кляцкін) 20.03.2014

Автор Дима Коршак

Спочатку до нашої уваги була представлена невеличка лекція. В ній ми дізнались, що таке мізансценування (це взаэморозташування акторів та предметів в сценічному просторі) і його головну особливість, а саме УМОВНІСТЬ. Після визначення параметрів сцени (ширина, висота і глубина) і незрівнянного прикладу використання мізансценування в “Мадам Мод”, лекція завершилась. Звісно, ще є велика кількість інших аспектів мізансцени які Юра від нас “приховав”, але це було зроблено лише для того щоб НЕ ОБМЕЖУВАТИ нас у використанні сценічного простору у нашій подальшій роботі.  Далі пішли практичні вправи.1) “Слово за слово” на стільцях.

В цій вправі ми вчились виражати наше ставлення до партнера і наші переживання за допомогою стільців. Коментарії до врави

  •  НІКОЛИ не починаємо спочатку. Завжди має бути історія до початку вправи. Це золоте правило використовується всюди.
  • Шаблони. Потрібно завжди намагатись знайти нові способи виконання вправи. Рухати, віддаляти, приближати, залазити, кататись чи, навіть, ПОГРОЖУВАТИ стільцями.  В нас не має обмежень. Давайте це використовувати.

2)Бромовський рух. Задача полягала у внесені в кожен рух нашого тіла цікавості, міні історії, що виражалась би при кожній зупинці нас. В цій вправі головне дивувати самого себе і це було дійсно круто.

3)Фотографія. Ця вправа спрямована на розвиток наших режисерських зібностей. Не завжди вдавалось кардинально змінити ситуацію, або вдало доповнити, але  все ж це виходило. ПОЗИ! В вашій позі має  бути сенс, міні історія. Якщо ви не можете донести свою ідею вашою позою, змініть її, спробуйте інші варіанти, ніколи не здавайтесь! Але в цій вправі ми маємо не забувати про те, що ми команда, а театр – колективне мистецтво. Не зручні пози наших партнерів це їхні помилки, але МИ можемо їм допомогти, а якщо Ви щей цією допомогою зміните сюжет картини, то, гуру людяності, просимо ВАС до нашого сценічного простору!

4) 4 фотографії.  Після командної роботи над картиною маємо нагоду як показати свою, так і висунути альтернативні теорії розвитку картини команд-учасниць. Звісно, був засмучений повторюваністю одного сюжета, АЛЕ альтернативні історії глядачів все владнали. Особливо хочу відзначити картину “Кавказская пленница”, чудово підібрані картинки і вже з ДРУГОЇ фотографії було зрозуміло, що за фільм команда показує. Хоч як би ми не планували після хлопка всерівно все йшло НЕ ПО ПЛАНУ. “Ни один гениальный план не выдерживает столкновения с реальностью.” Коли  фотографії оживали ми бачили саме ту, фінальну історію, яку приготували їй самі творці, і не завжди ціж творці очікували на те, що в підсумку вийшло. І саме це й робило фотографію, такою не повторною. (“Чем будем удивлять?”)

Зайняття прожилось на одному подиху. Було отриманий безцінний досвід та море вражень. Дякую, Юра, дякую, студійці.