Херня ці ваші плоти або я чогось не розумію.

Автор Олексій Артеменко

В “подробнее” будуть мої спостереження і ссуб*єктивна думка на рахунок наших занять. Бажаючі долучитись до обговорення – велкам. Якщо це не місце для таких речей – о досвідчені, порадьте де таким займатись.

Летс гоу.

Для мене навчання в ЧК наче алкоголізм – але поки я не викупив в чому скритий смисл. На Новий Рік я не бухав, думав, що буду кидати це гибле діло та в середу пропустив “соточку”, начебто торкнуло. Наступний ранок – знову неприємний бодун…

v-rajone-shantarskix-ostrovov-obnaruzhen-spasatelnyj-plot

Бісять 3 речі:
1. Питання. Вони ставляться тільки для того, щоб поставити. Іноді партнер не встигає відповісти (насправді ж його ніхто не слухає), а запитуючий уже готовий навісити на нього ярлик або розказати свою думку на цю тему! Я думаю, що якби можна було не ставити питання, то добра половина б не засмутилась і фігачила свої монологи. Прямо як зараз переді мною картинка – дівчинка ставить питання, а на її обличчі зневага, нижня губа піджимається, в погляді зверхність і повне дистанціювання від позиції співбесідника. І тут напрошується питання – “а нафіга ж ти тоді запитуєш, якщо тобі а) до одного місця відповідь і ти з нею нічого не будеш робити б) ти до співбесідника не відчуваєш зовсім нічого ?”.

* як на мене, то навіть не дивлячись на театральні умовності, що це нібито реальний плот і ми не починаємо спочатку – треба налагодити контакт, відчувати щось до партнера і бажано, щоб це щось було націлене на користь для себе  і як максимум – для вас обох, такий собі win-win.

2. Брехня. Видно, що партнер вигадує, видно що не переживає і тд. Про це вже багато сказано і написано. Але коли кажеш “я тобі не вірю”, то це ніфіга не подія для учасників плоту. Часто це ігнорується, бо як же ж так? Треба все приймати, що каже партнер! І коли чуєш ці вигадані халабуди на які дуне легенький вітерець і вони розсиплються в пил, то розумієш як до тебе ставиться партнер, якому не вистачає поваги говорити правду. Правда не завжди може бути про тебе, але це правда.

3. Відсутність дії. Це особисто про мене. Там на шматку матерії на старті доволі тихо – очікують хто ж займе активну позицію і почне… А потім кількість голосів збільшується в геометричній прогресії – “так, що вона сказала? а для чого вона це сказала? що робити? підійти до неї чи не підійти? а ці чого мовчать? о, він зараз включиться чи буде так і сидіти? це банально! На яку історію це вивести? Що у мене було такого в житті?” і тд. Всі ці голоси блокують прохідну до мозку і ті мікродії, які протискаються назовні виявляються тусклими і скучними.

Справжні Актори (наголос на букві “а”) уже взяли в руки камінець з написом “так і що ти з цим будеш робити?” та готові жбурнути ним в мій гарненький писок.

Я впевнений, що це робоча схема: спостерігаю – усвідомлюю – самовизначаюсь – придумую рішення – дію – перевіряю ефект. Цей пасаж поки на рівні спостерігаю і усвідомлюю.

Резюмуючи: я поки не відчуваю себе та партнерів на плотах, у нас нема взаємовідносин і ми гоним порожняк. Але я дуже хочу увійти в запой і куражитись театром як роблять пречудові актори Чорного Квадрату.

Всім Бобра.