‘Увага актора’ заняття від Міши Кострова, 21.04.16

Автор Ольга Kляцкина

Заняття почалось із зачинених дверей та відкритої теорії – визначень понять, роз’яснень та прикладів.

Увага – властивість людської свідомості, яка:

-визначає наше сприйняття;

-щосекундно його створює;

-є неможливою без цілі (є функцією цілі, свідомості). Як лише зявилась ціль – увага одразу ж почала служити тому, щоб досягти ціль, яка є однією із основних функцій.

Увага дозволяє нам ефективно звертатись до реальності. Коли у людини немає цілі – її увага є некерованою. Це щодо соціальної уваги, уваги особистості. Добре коли є ціль, тоді людина уважна, не так добре коли є ціль і людина суперуважна.

Увага актора – те, що дозволяє йому реалізувати персонаж, який прагне до надзадач. Те, наскільки сильно ти усвідомлюєш, та те з якою силою рухаєшся і наскільки сильною увагою володієш щоб рухатись визначає який ти класний актор. Отже, настільки ти умієш та можеш керувати собою та іншими.
Актор кожну мить створює своїх героїв. Життя тут і зараз, у моменті, потребує багатосторонньої розвиненості уваги.

Родом із Франції пішло розмежування складових акторського вчення на:
дух, себто свідомість, душу та тіло.

Для того, щоб працювати із собою нам потрібно не лише брати до уваги, а й враховувати потоки уваги (15 +):

  1. Тілесна увага.
  2. Увага до того, що ми усвідомлюємо.
  3. Увага почуттів, це коли людина усвідомлює що саме вона відчуває, частом це наівть більш важливоніж те, чому вона це відчуває.
  4. Актор має усвідомлювати партнера.
  5. Динаміка.
  6. Почуття, на основі тексту партнера.
  7. Мізансцени.
  8. Темпоритм.
  9. Ми не можемо керувати тим, чого не усвідомлюємо. Маємо відчувати глядача.
  10. Драматургія.
  11. Режисура.
  12. Минуле.
  13. Теперішнє.
  14. Майбуинє.
  15. Увага до свого тексту, інтонації.
  16. +

* За Чеховим, у кожен момент артист має усвідомлювати минулу дію, теперішню і майбутню. Але це усвідомлення має бути недирективним*

‘Коли ти живеш у моменті, то гармонізуєш із групою. У кожен момент часу потрібно створювати успішну гармонійну частину композиції, а відчуття композиційної цілісності неможливе без уваги’.

Варто додати, що відбувалось спілкування про наміри та бажання, про те, що одне не є іншим, себто для намірів потрібен енергетичний ресурс. Було припущено, що помилка людства не у хочу/не хочу, а у питанні – звідки брати енергію.

Від теорії до практики:

12-ти хвилинна вправа на уміння концентрувати увагу:

Було необхідно розставити стільці один напроти одного, розділити на пари та сісти один напроти одного, аби відчувати повний комфорт та релакс у кріслі. Важливо було дивитись партнеру у вічі, періодично переходячи на інші частини тіла, тим самим даючи очам відпочити, але не мати думок, фантазій у голові. Себто бути цілком та повністю сконцентрованим на партнері.

Відверто кажучи, мене збивали рухи, звуки сторонні, спочатку було дуже важко дотримуватись усіх умов, та чим довше я занурювала свою увагу у партнера, тим сильнішою була концентрація лише на ньому. Дякую Богдану, хороший партнер )

До наступної вправи за ремарочку вийшли 4 уваги за Чеховим: тримати, притягувати, прагнути (устремляться), проникати, коли ми мали справу із предметами, почали із того, що хотіли те, що перед нами лежало, усім видом, тілом, жестами, поглядом, мімікою це показували, а закінчили вправою із ручкою, суть якої у тому, щоб вихопити ручку у свого партнера. Ставали один напроти одного на відстані протягнутої руки, один хтось тримав, а інший мав вихопити ручку. Не одразу давалось виконання, але зрештою у більшості вийшло, дуже важливим було уявити те, щ ручка уже у тебе в руці, тоді тіло виконає твою волю.

Значення вправи полягало у тому, щоб за зміною місцезнаходження по відношенню до партнера фіксувати свої відчуття (і ви, і партнер можуть мати різні почуття).

Потрібно мати пару для виконання цього завдання. Хтось спочатку нерухомо має стояти на місці, а хтось у цей час крокує коло нього, обходячи 8 точок (за форматом годинникової стрілки).

Щодо себе і цього завдання – змінювалось у мені небагато що, адже уже був певний сильний потік емоцій за день, вечір, зокрема.

Наступною однією була вправа на передачу почуттів через доти до плечей, а потім і зовсім без дотику. Важливо було вірити у те, що ти відчуваєш, аби партнер міг це відчути. Під час виконання вправи той, хто має відчути повернутий до того, хто передає спиною. Було круто, коли люди насправді за кілька секунд відчували, озвучували емоцію, відчуття, які їм підносили.

Цікаве та непросте завданням на зміну реакції партнера змусило задуматись над силою впливу відчуттів ще більше. І взагалі, змусило задуматись…

У проміжках між вправами Міша робив дуже важливі вставки, за що дякую, адже висловлення про присутність цілі та задачі, їх значення у вирішенні надзадач вразили точністю та лаконічністю у чому є довершеність для розуміння та усвідомлення. Неможливо зробити те, що вам не потрібно, адже так і є.

На занятті ми ще й побували художниками.

Увага людини складається з ліній та точок. Якщо відзняти на відео погляд людини, то він буде переміщуватись від точки до точки.

У кожної точки є форма і сила. Існує таке поняття, як пляма уваги, що має визначену форму. Це є першим елементом точки, наразі мова йде про загальний план. Наш узор уваги (те, що на що падає наша увага одразу) пов’язаний із родом діяльності, звичок тощо. Часто це те, що ми часто називаємо власним враженням, на основі чого формуємо власну думку. Узор уваги є миттєвим зліпком – що це за людина і про що вона думає.

Ми малювали узори уваги, збирали та розбирали свою увагу шляхом виконання вправи, у якій приміщення театру стало на кілька хвилин божевільнею. Ходили по залі, не концентруючи, не затримуючи погляд ні на чому, упродовж двох хвилин, а потім із нетривалою затримкою змінювали акцент внутрішній (увага на внутрішньому елементі, наприклад, біль у суглобі руки) та зовнішній (видивлялись те, що неначе для нас є вкрай важливим, наприклад, пляма на підлозі, нам цікава була його природа, форма, матеріал тощо).

Дякую за нову страву у наш раціон. Було приємно смакувати її разом.)