Етюди з Анатолієм Миколайовичем, 25.05.16

Автор Ольга Kляцкина

Етюд – завжди маленька вистава.

Хто ж така Пані Вистава і з чого складається:

1 – пролог (вступ) – хто ми? де ми? чого хочемо?, у цій частині присутня висхідна подія, та, яка створює конфлікт. Саме із початку виходить перша інформація глядачу  (поза, перша фраза), але вона має бути такою, щоб глядач не одразу зрозумів, що напр. він офіціант, а вона клієнт. Це має статись, але на 4-5 секундах.

2 – розвиток (основна частина) – дана частина призначена для вирішення задачі зміною методів впливу. Відбувається кульмінація (себто точка найбільшого загострення конфлікту), тут трапляється прийняття кінцевого рішення, відбувається зміна цілей, у зв’язку із досягненням основної, напр. вона починає збирати речі (йому не вдалось її затримати), ціль змінюється – допомогти зібрати речі, викликати таксі тощо.

3 –  фінал.

Справжній глядач, коли приходить до театру, хоче бути згвалтованим, отримати оргазм, але цього не помітити.

З початком практичної частини мені пригадались старі і добрі, вічні правила плотів, ручка почала записувати: не грати те, що почали грати, не повторювати слова партнера (перефразовувати, якщо хочеш зіграти їх), усі відповіді дано до того, як задано питання, не моноложити і бути надуважним до партнера, виправдати монолог можна оцінками, органічним поведінково-оцінковим ланцюжком. Зробила особливий акцент на ПОЛ.


Не варто думати, що б таке вигадати, чекати на лідера, потрібно бути готовим ним стати.


РЕмарочки під час практичної частини: 

Перша фраза має бути не про те, про що граєш. Така фраза може бути на 4-5 секунді.

Етюд не варто починати, коли усі сидять, а хто сидить – має шукати і знайти привід підвестись.

Очевидності грати не потрібно, потрібно їх обігравати.

Хто ми і де маємо визначити для себе ще до сигналу (початку), адже завжди має бути точка опору. Тоді можуть відбутись зміни у свідомості, оскільки платформа може бути іншою, та суть при цьому не втрачається.

Довго встаємо, довго думаємо, палимось, що думаємо. (с) АМ

Подія – те, на що дається оцінка, нею є усе. Якщо партнер не дає подію – дай її сам, і відреагуй на неї, партнер має хотіти сам давати подію.

Анатолій Миколайович розповів цікаву штукенцію, адже ми або ж про це не  думали, або інакше вважали (як я, наприклад), або ще щось, але мовчали, коли прийшов момент:

фраза “Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” є чистою і цільовою, ми прагнемо зазвичай подавати її літературно, піднесено, не змінюючи слова місцями, але ж у роійській та українській (на відміну від англійської) мові є можливість вносити такі зміни, додавати забарвлення, колориту, значимості. Ми можемо забруднювати фразу цим, а також тим, що маємо можливість робити її індивідуальною ( фраза, сказана з видозміненою інтонацією, подачею, спеціалізовано спрямованою до певної особистості, до якої є відношення).

Промайнуло кілька слів із деталями про п’єсу ’13’. Для себе відмітила – подивитись. 

Дякую дуже Анатолію Миколайовичу та усім, хто був присуній, за заняття, корисно та пізнавально. Особливо при написанні етюдів, що несе для нас особливу важливість!)