Вибух. Прорив (Взрыв. Прорыв). С. Анчуткин. 1-ий курс

Вибух. Прорив (Взрыв. Прорыв). С. Анчуткин. 1-ий курс

Заняття: 25.11.18
Тема: Вибух. Прорив (Взрыв. Прорыв)
Викладач: С. Анчуткін

 

Вибух – це емоційна зміна. Це виплеск накоплених емоцій (крик, зміна пози, удар, фраза, сльози, тощо)

Прорив – це вибух із зміною в кінці (ex: Як же ти мені остогид, терпіти тебе не можу. Забирай свій перстень та вали із мого життя).

Технічно вибух відбувається в 3-4 етапи. Наростаючи із кожним словом (від доволі спокійного, до максимального).

Щоб вибух був справжнім, потрібно наповнитися енергією, відчути як в тебе накипає почуття (сила, здість, горе, відчай, тощо). Та в піковий момент вивільнити енергію.

Через слова ми втрачаємо енергію. Тому щоб вийти на пік – не варто говорити зайві слова. Краще наповнюватися всередині.

Це й уся теорія. Далі ми вчилися як робити вибух на практиці.

Розминка

Почали із хаотично руху по залу (броунівський рух), максимально прислухаючись до тіла та роблячи усі рухи спонтанно. Далі Анчуткін хлопав та рахував до 10-ти. Потрібно було завмерти в цей момент у позі в якій опинився, та поступово як він рахував – напружувати усі частини тіла, доходячи до максимуму на 10. І коли він знову хлопав – випускати енергію та стряхувати із себе.
Інсайти: коли імпровізувати та прислухатися до тіла – то майже немає рухів, що повторюються.

 

Вправа “5 кроків”

Анчуткін давав емоцію. Студенти ставали в лінію. Потрібно було зробити 5 кроків. Краще із закритими очима. В своєму темпі, на кроках 1-4 наповнюватися емоцією. На 4-ому кроці наповнення має бути максимальним. На 5-ому – іще трохи додати, так як ти ніколи не відчував емоцію та вивільнити її через тіло. Це може бути що завгодно: кричати, стрибати, падати, плакати.
Було 4 емоції що ми розігрували: сила, горе, смерть (ага!), щастя.

 

На силі я досить швидко пройшов кроки, впевнено! Та закінчив криком, поставив із розгону коліно та кулак на землю (згадувалися супергерої із мультиків, які теж так робили). В результаті коліно дуже боліло, довелося розтирати. Правда помітив це я не одразу, а через деякий час.

Більшість людей голосно кричали, коли “вибухали”.

Ознака що ти справді наповнився емоцією та “вибухнув” – ти не одразу виходиш із цього стану, потрібен деякий час.

 

Коли наповнювався горем, то я увесь вкрився легким потом, руки стали вологими, здавалося температура піднялася (пройшло десь за ~5 хв). Здивувався як наповнення емоцією відображається на тілі.

Багато учасників плакали (скиглили, кричали із відчаю) коли вибухали від горя.

 

Вправа із смертю була одна із найважчих. На 5-ому кроці потрібно було померти (та-да-да-дам). Деякі люди відмовилися це робити (Анчуткін це дозволив). Вимога була що після першого кроку уже відмовитися не можна. Я довго не міг зробити цей перший крок, бо розумів що назад дороги не буде. Вагався. Але врешті зробив. І понеслося. За 3 кроки усе життя картинками постало перед очима, від дитинства до сьогоднішнього дня. Хотілося одночасно і плакати (бо життя закінчується), і сміятися (бо хороше життя прожив, майже ні про що не жалію). Тож я із якоюсь такою дурнуватою посмішкою і йшов. Зрозуів що єдине про що жалію – що було мало любові в моєму житті, мало спілкувався із близькими. На 4-ій крок картинки закінчилися, стало ясно. Розумів що це уже передостанній крок. Востаннє вдихнув повітря на повні груди (яке воно було смачне, це повітря). Зробив 5-ий крок, думки зупинилися, і …. просто впав. Без криків чи звуків. Впав як підкошений. Лежав досять довго, не хотілося вставати. І іще потім деякий час виходив із цього дивного стану.

Інші люди по дорозі плакали, молилися. Хто “вмирав” із сльозами, хто із криками, хто полегшенно зітхав.

 

Потім ми наповнювалися щастям. Але уже в парах. Ставали один навпроти одного, йшли назустріч та ставали щасливими. Приємно було це робити (особливо після смерті)! І ми, щасливі, довго обіймалися коли уже зустрілися.

 

Вправа “Зупинити”

У вправі беруть участь 4 людини. Жінки та чоловіки – окремо. 1 людина йде (у 5-7 кроків, на останній крок – уже пішла). 1 людина пробує її зупинити. 2-оє людей тримають людину, що пробує зупинити. Ціль – вийти на пік та вибухнути. Створити для себе історію чому тобі важливо щоб людина не йшла, та спробувавти її зупинити.
Учасники кричали, матюкалися, благали, кидалися на землю, пробували вирватися. Без декількох синців не обійшлося.

 

Вправа “Вивести”

Розігрували в міні-етюдах. 1 людина вибухає, інша її виводить, усіляко допомагає. Це можуть бути образи, підколювання, погрози, зневаги, шокуючі факти. Часто звертали увагу на зовнішність та її висміювали, або створювали сімейні сценки-драми. Головне завдання – щоб самому хотіти вибухнити та накопичувати емоції. Не чекати лише коли партнер зачепить за щось, що справді болить. Натомість самому докручувати себе, не витрачати енергію на зайві розмови/відповіді/захист, та на піку – вибухнути.

 

Вправа “4 етапи”

В парах. 1 партнер називає 4 випадкових слова (наприклад: молоток, сцена, блокнот, хмара). Інший партнер в 4 етапи накопичує енергію та на 4-ій вибухає. Кожне слово має бути емоційнішим за попереднє. Тренувати можна було будь-яку емоцію (злість, горе, тощо).

 

Закінчення

Наприкінці учасники закрутилися в спіраль, стали в тісний круг. Анчуткін включив “The Mighty Rio Grande” від This Will Destroy You. Отак ми стояли, слухали дихання один-одного, наповнювалися спокоєм та любов’ю. В якийсь момент мені здалося що усі почали дихати в один такт, а згодом і синхронно похитуватися.

 

І традиційно закінчили вправою “електрошокер” – трястися та поводитися так, ніби тебе сильно б’є током. Так ми знімаємо серйозність та простіше ставимося до всього, що відбувається.


Заняття було одне із найпотужніших, рівень енергії зашкалював, емоції були на грані, лилися сльози щастя, горя, відчаю. Чорний квадрат – це дивовижне місце. Після кожного заняття я виходжу наповнений енергії та натхнення. Хочеться творити!

Keep Calm and Act!

Сценічне пристосування (Сценические приспособления) із М. Костровим. 1-ий курс

Сценічне пристосування (Сценические приспособления) із М. Костровим. 1-ий курс

Заняття 14.11.18
Тема: Сценічне пристосування (Сценические приспособления), 1-ий курс.
Викладач: М. Костров.

Наші заняття часто розпочинаються із розминки обличчя. Проста вправа, що допомагає розслабитися та налаштуватися на заняття. Завжди піднімає настрій.

Далі почалися вправи. В парах 1 партнер генерував подію, інший – відповідав реакцією. Можна було як словами виражатися, так і рухами/дотикам. Що ми власне і робили. Важливо було після кожної міні-сценки “Подія – реакція” обнуляти атмосферу та починати заново.
У більшості виходило так собі. Важко було придумати історію, ще й її зіграти відповідно.

Ця вправа була майже без пояснень. Як хороший вчитель, Міша дозволив нам зробити помилки, щоб показати контраст. І лише потім пояснив як грати добре.

Кожен факт/репліка повинна відповідати на 3 важливі питання:
  1. Хто ми?
  2. Де ми?
  3. Чого я хочу?

Якщо у фактах немає відповіді на ці питання – це погано. Важко стає грат етюди. Тому факт “Тату … я розбив твою машину!” кращий, аніж “Слухай …. у мене проблеми!”.

Усі події діляться на 3 типи:

  1. Перешкода. Що стає на шляху герою досягнення його цілі. Ex: пом’яв машину, бо водій захворів, довелося їхати самому
  2. Ускладнення. Ескалація конфлікту. (Ex: )
  3. Перевернення (перевертыш). Неочікуваний поворот подій, кульмінація, зміна ролі, зміна напрямку подій. (Ex: я просив гроші, партнер грав вороже як чужа людина. Коли я заявляю “Ти ж чоловік моєї дочки” – це повертає події, висвітлює партнера в іншому ракурсі, він уже не може грати так само вороже.)

В етюді такі події постійно ідуть один за одним, сюжет розвивається динамічно. Загалом розвиток сюжету можна зобразити як:

(де 1, 2, 3 – це відповіді на питання конфлікту: 1-хто ми? 2-де ми? 3-чого я хочу);

Озброєні цими знаннями, ми продовжили грати в правах, тільки уже міні-етюди

Ось декілька важливих висновків що я виніс, розігруючи міні-сценки:

  1. Щоб гра була хороша – потрібно зробити паузу, відчути партнера, звернути увагу на деталі, на основі якиї знайти в себе історію та передати її. Так розігрувати сценки буде легше.
  2. Краще не стояти нерухомо, а теж рухатися трохи, допомагати партнеру своєю реакцією.
  3. Не заговорюватися, краще бути лаконічним. Бла-бла-бла не робить вас хорошим актором.
  4. Не потрібно розмивати реакцію на подію. Тобто одночасно не реагувати тілом (ex: скривитися) та говорити про подію. У цьому випадку краще відреагувати тілом, а потім давати нові факти.
  5. Якщо не вносити нові події (факти) у сценку, а лише реагувати – то партнеру скоро стане ні із чим грати, закінчаться події (для більшості акторів). Тому потрібно вносити події, постійно розширювати картину світу.
  6. Розвивати сюжет та вносити події можна й лише словами із розмови. Це добре показано в п’єсах.
  7. Граючи міні-етюди, я часто зводив сценки на жарти та хі-хі/ха-ха. Щоб цього не було – потрібно максимально поринати в події, старатися вірити в те, що розігрується.

Хоча цього разу на занятті й не було завдання “повірити”, лише розібрати та вивчити схему, за якою розігруються етюди. Розігрувати так щоб повірили будемо вчитися уже на наступних заняттях.

Рекомендовані ресурси для перегляду/прочитання:

  1. Пьеса Николая Коляды “Бином Ньютона” (link)
  2. Фільм Брюно Дюмона “Человечность” (link)  (за перегляд цього фільму – обіцяли отримати “плюсик” в карму від Міши)
  3. Фредерик Перлз “Внутри и вне помойного ведра”
  4. Birdman (film)

Заряд позитиву та гарного настро отримано. Ментально готуємося до нічних 3-годинних етюдів!

21.11.2018 «СОПР в предлагаемых обстоятельствах» занятие с Мишей Костровым, 1й курс 1я группа

21.11.2018 «СОПР в предлагаемых обстоятельствах» занятие с Мишей Костровым, 1й курс 1я группа

21.11.2018 на занятии «СОПР в предлагаемых обстоятельствах» у Миши Кострова пережил комплект эмоций и ощущений в теле, было весело, грустно, печально, трогательно, опустошённо, был в ступоре, удивлён, уверен, самодовольно высокомерен, в призрении; испытывал холод по телу, мурашки, дрожь, тепло, напряжение, расслабление.. может даже что-то и забыл вспомнить. После упражнений с проживанием ситуации было ощущение свободы, лёгкости, хорошо..

         Ещё одно классное упражнение когда смотришь на мир глазами другого человека и начинаешь двигаться по-другому, не легко, но в определённые моменты очень интересно наблюдать.

         Миша, благодарю за созданную атмосферу на занятии🙏🏼

Этюд 1 курс 1 группа 14.11.2018

«Создание этюда – это, прежде всего, работа воображения. Неожиданные, внезапные события, случаи, фрагменты жизни становятся темами небольших выступлений. За время, проведенное на сцене, нужно воплотить свой замысел с помощью голоса, мимики, жестов и движений. Работа над этюдом – история огня фантазии, – объясняет актер Константин Хабенский.

Этюд начинается со знаменитого выражения К. С. Станиславского, а что бы ты стал делать, если бы…

Вчера на занятии: Читать дальше

Действия с окраской с Мишей Костровым 1.11.2018 (1 курс)

Действия с окраской с Мишей Костровым 1.11.2018 (1 курс)

…Полное название занятия “Память физических действий (ПФД). Действия с окраской”

Продолжаем учиться проживать, а не играть. Разрабатываем свои внутренние «бревна». Сначала было немного теории, основной посыл – обязательно прочесть Станиславского и Чехова. Ещё есть книга авторства П.М. Ершов где Система ещё более структурирована, подойдёт для людей с уклоном в аналитический склад ума. Так же Михаил посоветовал ознакомиться с техникой Майзнера, там предложен ряд упражнений для прокачивания мастерства актера. Некоторые из них попрактиковали на занятии. Читать дальше

Вниманию всем студийцам!

Вниманию всем студийцам!

Новоприбывшие Друзья!

В первую очередь регистрируемся не под «кошками», «собачками» и «Мао Дзедунами», а так, что бы мы видели ваши имена и фамилии. Логин должен состоять только из ЛАТИНСКИХ букв.

Что бы получить право авторства напишите своему куратору свой логин и соответствующую просьбу.

Второе: для отзывов о занятии должна быть только ОДНА тема. Перед тем как опубликовать новую запись – ПРОВЕРЬТЕ ленту блога. Если описания этого занятия ещё нет — только тогда вы создаете запись, а если кто-то уже что-то написал — то просто в его теме оставляйте комментарий. В названии записи ОБЯЗАТЕЛЬНО должно быть название занятия, фамилия педагога и дата его проведения.

И да пребудет с вами Адекватность и Вменяемость 😉

П.С. Друзья, у нас получаются большие статьи, поэтому прошу вас о нижеследующем: при создании статьи у вас есть панель кнопок вверху, найдите кнопочку “далее” и поставьте ее после первого длинного или двух коротких абзацев своего текста.

И еще один момент. Если хотите оставить отзыв о занятии и поделиться своими мыслями и переживаниями – делитесь, а не пишите посты по одному предложению. Это не чат – это блог.

ЗА НЕСОБЛЮДЕНИЕ ВЫШЕНАПИСАННОГО БУДЕМ ЛИШАТЬ ПРАВА АВТОРСТВА

Ситуация возможного конфликта с Сергеем Анчуткиным 28.10.2018 (1 курс)

Ситуация возможного конфликта с Сергеем Анчуткиным 28.10.2018 (1 курс)

На занятии разбирали структуру драматически интересного конфликта.

Исходная версия тренировки – два партнера, каждый из которых устанавливает себе изначальные условия

  1. кто я? – в том числе кто я по отношению к партнеру? (брат, муж, начальница и т.д.)
  2. где я? – обоснование места действия (и частично атмосферы)
  3. какая моя цель относительно партнера? – цель должна быть выполнимой прямо сейчас,  выполнимой с помощью партнера, желательно чтобы цели партнеров не были диаметрально противоположны, тогда получается интереснее конфликт (если цели прямо противоположны, у одного из партнеров получается пассивная позиция “не соглашаться”)

Читать дальше

Искусство импровизации с Анатолием Неёловым, ч. 2

Искусство импровизации с Анатолием Неёловым, ч. 2

Продолжаем собирать свой пазл по искусству импровизации с Анатолием Неёловым.

У гениев жизнь состоит из 80 сюжетов. У нас, простых смертных, от 15 до 20 вариантов действий. К чему это? Актёр на сцене ДОЛЖЕН действовать.

Действие – это движение с целью изменения кого-либо/чего-либо. Воздействовать можно как телом, так и просто голосом.

Фиксация и передача из поколения в поколение жизненного опыта человека называется искусством.

Театр – это зрелищный вид искусства. который передает поведенческий опыт человека с поколения в поколение.

Театр состоит из 6 элементов:

  1. Зритель
  2. Исполнитель
  3. Изображение
  4. Звук
  5. Время
  6. Пространство

Внимание управляет реальностью (Лао Цзы).

Именно оно является вторым по счёту важным элементом для актёра.

Круги внимания:

  1. Малый круг внимания – зона на расстоянии вытянутой руки (я и я).
  2. Средний круг внимания – актёр + партнёр (я и другой).
  3. Большой круг внимания – вся сцена + зрительный зал (я и социум)

Умение переключаться с одного круга на другой, а также контролировать все три круга – адекватность актёра.

 

Следующей в нашей цепочке представлена вера. Инструмент, который не тренируется, работает безусловно и не требует доказательств. Если есть доказательства – это не вера, а доверие. Правда – только то, во что вы верите. Актёр должен включать веру по факту, то есть честно реагировать на предлагаемые обстоятельства. Хотите стать другим человеком? Пользуйтесь верой.

Далее в программе воображение. Оно базируется на опыте. Не бывает негативного опыта, он может быть только позитивным и определяется по источнику.

Опыт в процентном соотношении:

Личный – 80%

Наблюдательный – 15%

Косвенный – 5%

Больше всего у нас косвенного опыта 80%, личного 5%. Мы не так активно действуем. Наша жизнь на 5% заполнена настоящим действием.
Сюрприз! Показатель личного опыта можно поднять только с помощью воображения, а чтобы развивать воображение мы должны стать пожирателями жизненного опыта других людей, изложенном в книгах, фильмах, сериалах.

На втором месте у драматурга расположился стиль/жанр/способ донесения мысли до зрителя.

Всё до невозможности просто. Признаваться в любви надо так, как этого хочет другой человек, а не так, как хочешь ты. Можно сделать это лирично, комедийно или же гротескно. Драматургию побора способа определяет цель.

Как в жизни, так и в театре, лучше даже сказать – особенно в театре присутствует много парадокса. Мания величия и комплекс неполноценности в одном лице и прочее. И вообще, хороший актёр – это воин парадокса.

Каждый конкретный случай рассматривается отдельно. Алгоритмы при этом есть.

Тема и идея, они не приходят сами, поэтому запомним же навсегда, что безыдейные произведения никому не интересны.

Идея – это психоэмоциональный отклик, который ваш зритель унесет с собой.

Мы должны нести ответственность за время, которое отнимаем у людей – самое дорогое, что у нас есть в принципе.

Тема же равняется объекту. Необходимо собрать всю информацию об объекте, и тема сформируется сама.

 

На первом месте у режиссёра характер. Его задача состоит в том, чтобы управлять вниманием зрителя, в чем очень важен темпоритм.

Далее по списку пространство и время.

Точный расчёт пространства и времени – это и есть режиссура.

Вернемся к темпоритму. Что ж это такое? Главное правило: он должен быть!

«Режиссер чувствует время кожей». Понимаете? Не должно быть монотонности. Изменения создают интерес.

Чтобы было по-живому необходимо убить монотон.

У темпоритма есть золотое сечение. Это оптимальное соотношение сторон для гармоничного восприятия человеческим глазом.

Любое художественное произведение имеет своё начало и конец – свою внутреннюю драматургию.

Схематично это выглядит так:

  • Пролог (кто?/где?/чего хочу? – 5-10%)

  • Основная часть (сюжет/перепетии, – 50% и более)

  • Кульминация (принятие окончательного решения, – 1/2 пролога)

  • Епилог (финал)

Фильмы, которые хочется пересмотреть по несколько раз, сняты именно по этой схеме. Ещё момент: его интересно смотреть с любой минуты.

Далее будет.

Ситуация возможного конфликта ч.1 с Евгением Волошенюком 11.10.2018

Ситуация возможного конфликта ч.1 с Евгением Волошенюком 11.10.2018

Ситуация возможного конфликта состоит из:

-автора ситуации;

-2( или более) актеров.

Задание автора ситуации– поставить четкую задачу и ввести в саму ситуацию (место и время действия, погодные условия, если это важно, и кого «я» перед собой вижу).

Примером ситуации возможного конфликта является этюд.

Этюд– краткая театральная форма или же, как говорил Станиславский «я» в предлагаемых обстоятельствах».

Этюд обязательно начинается и заканчивается по хлопку, а также- с тишины и статики.

Предметы, которые мы используем в этюде, ставятся в «театральной перспективе».

Этюд происходит в пределах 4 стены– актеры не обращают внимания на зал, но делают все, чтобы этюд был понятен для зрителя.

Важно:

  • Нельзя играть людей глупее себя.
  • Персонаж должен быть гибким, находить разные способы достижения задачи, поставленной автором.
  • Не превращать этюд в сценку.